Історичний нарис

Версія для друкуВерсія для друку

Шишаччина була заселена з давніх давен. На території району знайдено вироби доби неоліту, поховання епохи бронзи. В ряді місць виявлені поселення слов’ян Черняхівської культури (ІІ– VІІ ст..н.е.).

В прадавніх похованнях та курганах, яких налічується декілька десятків, були знайдені речі, якими користувались люди скіфського періоду та представники слов’янських племен. В період Київської Русі землі сучасної Шишаччини входили до Переяславського князівства, служили прикордонними територіями і неодноразово зазнавали нападів степових кочівників.

       На початку ХІІІ ст. землі нашого краю були завойовані татаро- монголами. Уперше поселення під назвою Шишаки згадується в описі битви литовського князя Вітовта з татарським ханом Тимуром Котлуком, що відбулася 12 серпня 1399 року. Назва пішла вівд шишкуватих (куполоподібних) пагорбів, на яких воно було розташоване. За другою версією – від слова «Шишак», старовинного військового металевого шолома з вістрям.

       За козацької доби землі нинішньої Шишаччини входили до Миргородського полку, а села Яреськи та Шишаки одержали статус сотенних містечок, які у 1781 році стали належати Говтвянському повіту Київського намісництва.

       У 1802 році було виділено Полтавську губернію, в яку ввійшли вищезгадані території.

         Шишацький район утворено у 1923 році відповідно до Постанови Президії Всеукраїнського виконавчого комітету з трьох волостей: Шишацької,  Яреськівської та Баранівської. Вже у 1931 році він був приєднаний доДиканського району. З 1935 року став самостійною адміністративною одиницею Харківської, а через рік - Полтавської області.

З 1962 року територія району почергово була включена до Миргородського, Диканського і Решетилівських районів, а з 1966 року знову відновлена як самостійна одиниця.

Наверх ↑