Василь Сухомлинський відомий та незвіданий

Версія для друкуВерсія для друку

Цьогоріч в Україні багатий подіями. Педагогічна спільнота відзначає 100-літній ювілей від дня народження видатного українського педагога-гуманіста, ученого зі світовим ім'ям, публіциста, письменника Василя Олександровича Сухомлинського.

Українська та світова педагогічна спільнота високо цінує внесок  В.О. Сухомлинського в розвиток освіти і науки. Відомий педагог 23 роки беззмінно працював директором Павлиської середньої школи. В 1948 це була звичайна, пересічна школа. Робота в школі стала найпліднішим періодом його науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. Школа, на думку Василя Сухомлинського, – це не комора знань, а світоч розуму, святиня і надія, духовна колиска народу, норовливе дитя суспільства. Це – світ душевних людських доторкань, зосередження добрих почуттів, тонких переживань. Це – вічне вогнище краси, освіти й освіченості. В школі дитина проводить один з найважливіших періодів свого життя, а не лише засвоєння знання, вміння, навички, способи діяльності.

Василь Олександрович є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок, притч та новел для дітей. Найвідоміша його праця – «Серце віддаю дітям», перекладена на 30 мов світу, її перевидавали 54 рази. Загалом твори В.О. Сухомлинського видано 53-ма мовами світу накладом майже 15 млн. примірників. Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків.

У 1955 роц і Василь Олександрович захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально-виховного процесу». Саме в цей період життя і творчої діяльності видатного українського педагога тісно пов'язаний з Києвом.

Захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, участь в наукових конференціях, семінарах, з'їздах вчителів, співпраця з київськими видавництвами, спілкування з колегами, друзями, однодумцями – це те, що назавжди пов'язало вченого зі столицею. 

В. Сухомлинський – не тільки письменник, а ще й член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. – заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя Сціалістичної Праці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

У книзі «Серце віддаю дітям» він зробив привселюдне зізнання і підтвердження, своїми трудами та щоденними діяннями великого вчителя, він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».

Головними постулатами його основи педагогічної системи є:

1) Виховання дитини повинно бути спрямоване на окультурення її потреб.2) Ідеал культурних бажань людини, які необхідно виховувати, – потреби у праці, у творінні добра, у красі.3) Щоб виховати дитину, необхідно створити у неї чутливість до виховання (потребу бути хорошою), створити для неї «радість буття», сформувати почуття власної гідності.4) Умовою успішного виховання, з якої воно повинно починатися, є створення атмосфери успіху, що є відправною його основою. Абсолютна перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними.

Кожне покоління по-новому сприймає В. Сухомлинського, знаходить цінні дороговкази для навчання і виховання.

 

«Людина, народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою.

Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».В. Сухомлинський

Василь Ковальчук,завідувач кафедри методики навчання та управління навчальними закладамиВалентина Яковлєва, доцент

 

 

 

 

 

Наверх ↑